Мистецька скарбничка

Авангард (франц.— передовий загін) — назва різноманітних течій сучасного мистецтва, які характеризуються руйнуванням класичних традицій та пошуками нових форм і засобів виразності.

Автентичне виконавство, автентизм ("від пізньолат. authentic us — справжній, достовірний,) — рух у музичному виконавстві, що ставить своїм завданням максимально точне відтворення звучання музики минулого і відповідність сучасного виконання оригінальним, «історичним» уявленням

Автентичне музикування — стиль у музичному виконавстві, в якому максимально точно відтворено звучання музики минулого.

Авторська пісня — умовна назва музичного твору, автором тексту  і виконавцем якого є одна й та сама людина.

Академічна музика — це тип музики, що належить до писемної композиторської традиції та використовує сформовані в XVII—XIX століттях музичні форми і жанри, інструментарій  і  традиції  виконавства. Протиставляється розважальній і народній

Академічний стиль — стиль у мистецтві, шо відповідає традиціям, стійким правилам та встановленим зразкам, як:        випробування часом.

Аранжування (франц. — наводити лад, упорядковувати) — перекладання музичного твору для виконання його іншими інструментами або голосами.

Аранжування академічної музики — це видозмінення творів академічної класичної музики шляхом зміни деяких засобів вираз-ності та додавання нових фрагментів твору.

Аранжування народної музики — це обробка творів народної музики (пісень, танців тощо) шляхом зміни деяких засобів виразності  та додавання нових фрагментів музичного твору.

Аранжування (від франц. arranger — упорядковувати).Переклад музичного твору для іншого складу виконавців.Полегшений виклад музичного твору для виконання на тому самому інструменті.Обробка мелодії для виконання на музичному інструменті або для голосу із супроводом.У джазовій музиці — пов’язані з імпровізаційним стилем музикування гармонічні, фактурні зміни, які музиканти зносять у твір під час виконання.У популярній музиці — створення інструментального супроводу до мелодії пісні для різного складу виконавців.

Бальний танець — сучасна назва танців, призначених для масового виконання на вечорах відпочинку, танцювальних майданчиках, вечірках тощо.

Бард (англ. bard — співець) — 1. Народний співець давніх кельтських родів, в середні віки — валійський, ірландський, шотландський професійний поет-співець, який співав у супроводі схожого на ліру інструмента. Музика бардів не збереглася.2. У наш час бардами називають авторів-виконавців «авторської» пісні

Бельканто (італ.— прекрасний спів) — стиль вокального виконання, який вимагає від співака досконалої техніки володіння голосом, емоційної насиченості співу.

Блюз (англ.— меланхолія, журба) — світська лірична пісня афроамериканців, зазвичай сумного елегійного звучання,лірична, меланхолічна пісня

Бузукі — грецький музичний інструмент групи струнно-щипкових.

Бурлеска (італ. — кумедна, смішна) — п’єса жартівливого, комічного характеру.

Варган – старовинний язичковий  інструмент,  схожий  на  дримбу.

Віна — стародавній індійський щипковий (плекторний) музичний інструмент, який має форму лютні.

Віуела іспанський  щипковий  інструмент,  схожий  на  гітару  з  опуклим  дном.

Гомофонія (від грец.— букв, однозвучний, однорідний; англ. homophony, нім. homophonie) — у найпоширенішому значенні — багатоголосний склад музики, в якому один із голосів є головним, а інші лише супроводжують його; властивий композиторській музиці Європи в XVII-XIX століттях.

Джаз —

Джаз (англ. jazz) — стильовий напрям музичного мистецтва, що сформувався в США на початку ХХ ст. внаслідок взаємопроникнення африканської та європейської музичних традицій; жанр професійної музики,внаслідок взаємодії африканської та європейської танцювальної музики. Напрями та стилі: кул- джаз, фрі-джаз, ф'южн, диксиленд, ритм-енд-блюз, соул, рок-н-рол, свінг, бі-боп, біг-біт, прогресив

Джаз-бенд — великий джазовий оркестр.

Джазмен — музикант, який виконує джаз (який вміє імпровізувати).,

Диско ("англ. Disco) — стиль популярної танцювальної музики другої половини 1970-х років, яка характеризується рівномірним чітким ритмом, визначеним четвертними нотами і підтриманим бас-барабаном. провідною роллю вокалу, клавішних, струнних та електронних інструментів.

Діджеріду — музичний духовий інструмент аборигенів Австралії. Його роблять зі шматка стовбура евкаліпта завдовжки 1-3 метри, серцевина якого виїдена термітами.

дудук (духовий інструмент, який виробляється виключно з деревини абрикоса і має неповторний тембр).

дхол (ударний музичний інструмент),

Електронна музика — це музика, створена з використанням електромузичних інструментів і технологій, частіше за допомогою електронних засобів, таких як синтезатори, комп’ютери, та спеціальних комп’ютерних програм.

Естрадна музика — вид розважального музичного мистецтва, звернений до широкої аудиторії слухачів.

Естрадний оркестр — колектив музикантів, що виконує естрадну та джазову музику з використанням струнних, духових (саксофонів у тому числі), клавішних, ударних та електронних музичних інструментів.

Естрадний танець має власну специфіку та існує як підтримка виступу естрадного співака.

Етнічна музика — термін, шо є аналогом англійського «world music» і відноситься до тієї частини популярної музики, шо бере свій початок у музичному фольклорі різних країн.

зурна (язичковий дерев’яний духовий інструмент)

Імпровізація (франц. improvisation, від лат. Improvises — непередбачений) — створення художнього твору (наприклад, музичного, поетичного, сценічного) в момент його виконання без попередньої підготовки. Музична імпровізація — історично найдавніший тип музикування.

Інструментування (оркестрування) — це переведення  музики з одного інструментального складу на інший, в якому зберігасться задум  композитора

Класичний танець є основою мистецтва балету і вимагає спеціальної підготовки.

Колаж (франц. — наклеювання) — особлива форма використання композитором фрагментів із власних творів або творів інших авторів.

Кпанлоґо — барабан, поширений у Гані (Західна Африка). Його корпус зроблено з твердого дерева, а мембрана — зі шкіри антилопи

Лезгинка — народний танець, поширений серед народів Кавказу.

Лірична пісня — різновид музично-поетичної творчості, що виражає почуття людини.

Музична культура рідного краю — це система досягнень у сфері музичної творчості, виконавства та освіти, а також рівень освіче¬ності людей краю в галузі музичного краєзнавства

Музичний образ — це віддзеркалення в музиці явищ життя і духовного світу людини. У великих композиціях музичний образ  діє як складна система, що розкриває зміст твору.

Музичний стиль — історично складена сукупність засобів та прийомів художньої виразності, що відображає естетичні погляди різних людей певної епохи або творчого напряму.Античний стиль, ренесанс, бароко, класицизм, романтизм тощо), а також стилі певних народів: східний, іспанський, слов’янський та інші.Наприкінці XIX — у 1-й половині XX ст.: імпресіонізм, модернізм, експресіонізм, сюрреалізм, а згодом постмодернізм та інші.

Мюзикл — музично-сценічний жанр, який поєднує в собі ознаки оперети і драматичної вистави, використовуючи виражальні прийоми та засоби сучасної музики і хореографії. Як жанр мюзикл формувався протягом ХХ ст.

Народна творчість — це історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій.

Народний танець — це яскраве вираження менталітету і творчості кожного народу.

Неофольклоризм — оновлення засобів композиції в європейській музиці першої третини XX ст. шляхом звернення до фольклорних джерел. Напрям, у якому елементи класичної музики поєднуються з фольклором.

Новаторство — пошук нових форм і засобів виразності для втілення в мистецтві образів сучасного життя.

Обробка — переклад твору для іншого складу виконавців порівняно з оригіналом

Обробка народної вокальної музики — це видозмінення народної пісні за допомогою специфічних музичних прийомів.

Обробка — це видозмінювання музичного твору шляхом гармонізації, аранжування або транскрипції.

Оперета (італ. — маленька опера) — музично-драматичний твір здебільшого комедійного, розважального характеру, в якому спів і танок поєднуються з розмовними діалогами. Часто її називають музичною комедією.

Панк-рок  нігілістична, іноді антигромадська ідеологія, виражена, як правило, в швидкій, агресивній манері гри; основою такого роду музики була не віртуозна виконавська майстерність, а бажання самовираження, драйв та енергетика.

Полістилістика — поєднання в одному творі несумісних або надзвичайно відмінних один від одного, різнорідних стилістичних елементів.

Поліфонія (від грец. — багато і phone — звук) — вид багатоголосся, у якому окремі мелодії мають самостійне значення і самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів. Багатоголосий склад музики, у якому окремі голоси мають самостійне значення..

Поп-музика (англ. pop music, скорочення від popular music — популярна, загальнодоступна музика) — поняття, що охоплює  різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування.

Поп-рок 1970-х — із м’якою, спокійною рок-музикою

Прогресивний рок розвинувся на межі I960—1970-х років від психоделічного року та як результат експериментів з електронними інструментами, джазовою та академічною музикою.

Регтайм - (рваний  або  розірваний  час)   фортепіанна  п’єса імпровізаційного  характеру.  Музика  яка  супроводжувала  німі  фільми.

 Ритм-енд-блюз (англ. rhythm-and-blues, скорочено — R&B, ар-енд- бі) — різновид блюзу, що має експресивну мелодику, інструментальний початок, швидкий темп та енергійний біт.

Рок-музика — музичний компонент рок-культури; з’явилась у Великобританії та США на межі 50-60-х років XX ст. rock, очевидно, є скороченням від Rock’n’roll і дослівно перекладається як «хитати(ся); трясти(ся)».

Рок-н-рол — (англ. — гойдатися та крутитися) — новий музичний стиль (і водночас танець), що виник на основі ритм-енд-блюзу на початку 50-х років XX століття в США. Його основами є мелодія з блюзовими інтонаціями в супроводі одноманітного акцентованого ритму. Термін рок-н-рол запровадив американський диск-жокей Алан Фрід.1. Динамічний парний танець американського походження; музика до цього танцю.2. Стиль музики, який поширився на початку 50-х років, походить від негритянського музичного мистецтва і сільського американського фольклору. Особливості музики рок-н-ролу: характеризується простою мелодією, побудованою на рифах, що супроводжується важким, монотонним та одноманітним ритмом з акцентами на другій і четвертій долях такту.

Симфоджаз — напрям симфонічної музики, що органічно поєднує характерні риси симфонічної музики з елементами джазового виконання.

Симфо-метал - кінця 90-х років великого поширення набуло використання елементів класичної музики — живі оркестри (або заміна їх аналогічними синтезаторними ефектами) і багатий, майже оперний жіночий вокал.

Синтезатор — це електромузичний клавішний інструмент, де електронні можливості дозволяють конструювати звуки різної висоти, сили, тембру і регістру, імітувати людські голоси, інструменти сучасного оркестру, а також створювати принципово нові музичні барви

Софт-рок. На базі поп-року 1960- 1970-х років виник дуже легкий («сімейний»)

Спіричуелс – духовні пісні афро-американців

Стилізація-  свідоме  наслідування  формальних  прикмет  якогось  стилю, спрощення.

Стилізований фольклор — відтворення національного стилю композиторами і музикантами у народній манері виконання із внесенням певних змін (використання сучасних обробок та сучасного аранжування музичних творів).

Сучасний гурт — група музикантів, об’єднаних однією роботою — створенням та виконанням музичних композицій у певному обраному стилі сучасної музики.

Сякухаті — японський музичний духовий інструмент у вигляді бамбукової флейти.

Танець, танок — вид мистецтва, де художні образи створюються засобами пластичних рухів людського тіла.

Танці народів світу — вираження характерних національних особливостей культури і традицій народу в пластиці і рухах у супроводі музики.

Токата (італ. — торкатися) — твір для клавішних інструментів (клавесина, органа), витриманий у швидкому, чітко римованому русі з характерною ударною «мо-лоточкоподібною» технікою виконання.

Традиції (лат. — передавання) — передавання накопиченого досвіду від покоління до покоління.

Транскрипція (від лат. transcriptio — переписування) — довільна обробка музичного твору у віртуозному стилі.

Фолк-рок (англ.— народний рок) — напрямок музики року, «електрифікований» варіант поєднання фольклору з роком, що виник після Другої світової війни у США та мав значний вплив  на подальший розвиток музики року.

Фольклор (англ. — народна мудрість, народне знання) — народна творчість.

Фуга (лат. — біг) — твір поліфонічного складу, заснований на послідовному повторенні однієї теми в усіх голосах..

Хабанера (від назви міста La Habana — Гавана) — іспанський танець кубинського походження, який за своїм ритмом наближений до танго.

Хард-рок. на основі блюз-року створити «важке» гітарне звучання, вже в другій половині 1960-х років заклали основи напряму

Хорове аранжування — вид аранжування, завдяки якому сольні вокальні твори, інструментальні композиції, естрадні пісні та інші композиції перетворюються у хорові твори.

Шансон (фр. chanson — пісня) — французька лірична пісня — народна та естрадна, що має різноманітні жанрові та історичні різновиди.

Шансоньє (фр. chansonier — співак) — французький естрадний співак, виконавець, а нерідко — й автор тексту та музики пісні.

Шумка — українська народна пісня-танець, подібна до коломийки, зі жвавим темпом.